Навчальна програма з української мови. 6 клас.

6 клас

(122 год, 3,5 год на тиждень)

(7 год – резерв годин для використання на розсуд учителя.

Контрольні роботи проводяться за рахунок годин, указаних у таблиці)

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів	К-сть годин	Зміст навчального матеріалу		К-сть годин
		Мовна змістова лінія 92 год	Мовленнєва змістова лінія 23 год
Учень (учениця): Знаннєва складова знає  засоби милозвучності української мови; знаходить їх у тексті (реченнях),  використовує в мовленні; знає й розуміє особливості української мови, які забезпечують точність, виразність, образність вислову. Діяльнісна складова добирає засоби мови, відповідні меті й ситуації спілкування; розпізнає синоніми, антоніми, використовує їх у мовленні; Ціннісна складова усвідомлює естетичну цінність української мови; оцінює словникове багатство української мови; усвідомлює права й мовні обов’язки учнів як громадян своєї держави; розуміє й обгрунтовує необхідність вільного володіння державною мовою.	1	Вступ. Краса й багатство української мови.	Рекомендовані види роботи. Аудіювання та обговорення  тексту, Коментування висловів відомих людей про красу та багатство української мови. Записування речень (висловлень). Колективне складання простого плану висловлення на тему «Багатство української мови».
Учень (учениця): Знаннєва складова розуміє, як пов’язані мова і мовлення; має уявлення та пояснює зміст понять мовлення, види мовленнєвої діяльності, ситуація спілкування, адресат мовлення, мета спілкування; знає типи мовлення (розповідь, опис, роздум, оцінка (предмета, явища), наводить приклади відповідних висловлень; пояснює відмінність між мовленням усним і писемним, монологічним і діалогічним; знає й використовує доцільні етикетні формули відповідно до різних ситуацій спілкування, віку та статусу співрозмовника. Діяльнісна складова застосовує всі види мовленнєвої діяльності; аналізує й осмислює  ситуацію спілкування, визначає її складники; виявляє спроможність ініціювати комунікативну взаємодію (ПФГ); виявляє здатність логічно обґрунтовувати висловлювані думки й оцінки; усвідомлює важливість додержання правил спілкування: ввічливості, привітності, доброзичливості, уваги до співрозмовника, стриманості, тактовності; дотримується правил етикету в поведінці й під час спілкування. Ціннісна складова сприймає спілкування як цінність; поважає права й думки співрозмовників; розуміє почуття й мотиви  співрозмовника; усвідомлює небезпеку можливого негативного впливу й маніпуляцій у процесі спілкування телефоном та в мережі Інтернет; робить висновки про необхідність  протистояти й протидіяти негативним впливам, допомагати в такому  протистоянні іншим.			Теоретичний матеріал. Види мовленнєвої діяльності (повторення й поглиблення  вивченого). Загальне уявлення про ситуацію спілкування та її складники: адресат мовлення (той, хто говорить або пише), адресант мовлення (той, до кого спрямоване мовлення),  тема та основна думка висловлення, мета й місце спілкування (практично). Повторення вивченого про типи мовлення. Обов’язкові види роботи. Складання й розігрування діалогу етикетного характеру відповідно до запропонованої ситуації спілкування етикетного характеру (вітання, знайомство й представлення, пропозиція допомоги людині, що опинилася в скрутній ситуації). Складання й розігрування діалогу відповідно до ситуації спілкування, пов’язаної з обміном думками, життєвим досвідом учнів щодо безпеки спілкування телефоном та в мережі Інтернет. Складання й розігрування діалогів (телефонних розмов), що передбачають уникання небажаного й небезпечного спілкування, протистояння маніпулятивним впливам. Рекомендовані види роботи. Читання текстів (уривків), що належать до різних типів мовлення. Аудіювання текстів діалогічного й монологічного характеру, у яких поєднано різні типи мовлення (розповідь, опис, елементи роздуму). Сприймання під час читання авторської оцінки інформації, прямо вираженої в тексті.	2 _______ 1
Учень (учениця): Знаннєва складова знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними; наводить приклади словосполу-чень і речень; простих речень, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова; складних речень; пояснює роль звертань, вставних слів  (словосполучень) та однорід- них членів речення в мовленні; пояснює вживання розділових знаків у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами. Діяльнісна складова розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення; визначає головне й залежне слова у словосполученні; визначає головні  та другорядні члени речення; знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення; називає частини мови, якими вони виражені; будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою. розставляє правильно розділові знаки в простих ускладнених реченнях,  складних реченнях (у межах вивченого); знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила. Ціннісна складова сприймає спілкування як цінність; поважає права й думки співрозмовників; цінує духовно наснажене, емоційно багате спілкування між людьми (НЛ-3), що виявляється у  висловленні уваги й поваги засобами листування; усвідомлює  необхідність гармонійного співіснування людини й природи, збереження й захисту довкілля (НЛ-1).	4	Повторення, узагальнення  й поглиблення вивченого. Словосполучення і речення. Головні члени речення. Просте речення. Звертання, вставні слова, однорідні члени речення в простому реченні. Складне речення. Пряма мова. Діалог. Основні орфограми та пунктограми (за вибором учителя)	Рекомендовані види роботи. Складання простих речень певної тематики з використанням поданих словосполучень. Поширення простих речень однорідними членами. Добір узагальнювальних слів до вжитих у реченнях однорідних членів. Складання листа до осені з використанням риторичних звертань та однорідних членів речення (письмово). Складання тексту листівки (електронного листа), що містить привітання з Днем учителя (днем народження, сімейним святом) з використанням звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення. Складання висловлення «Поїдемо поговорити з лісом!» («Про що розповіла верба») з використанням прямої мови (усно). Складання та розігрування діалогу — обміну думками та враженнями (від прочитаної книжки, переглянутого фільму) з використанням звертань, вставних слів і словосполучень.
Учень (учениця): Знаннєва складова знає сфери вживання, основні види (жанри) висловлень, загальні та мовні  ознаки основних стилів мовлення; розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю; називає загальні та мовні ознаки офіційно-ділового стилю; знає основні  види сучасних засобів масової інформації (ЗМІ); розуміє й пояснює мету створення оголошень як оптимального способу передавання корисної для людей  інформації; знає реквізити оголошення як ділового папера; знає й розуміє критерії визначення наданої ЗМІ якісної та корисної інформації. Діяльнісна складова розрізняє стилі  мовлення (розмовний, художній, науковий, офіційно-діловий, публіцистич-ний); визначає сферу використання їх; складає текст оголошення в офіційно-діловому стилі з дотриманням основних вимог; помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах. Ціннісна складова усвідомлює необхідність добре організованого обміну інформацією в суспільстві; усвідомлює призначення друкованих та віртуальних ЗМІ, інших інформаційних джерел; оцінює текст оголошення (зміст, форму, мовне оформлення).			Теоретичний матеріал. Повторення відомостей про стилі мовлення. Поняття про офіційно-діловий стиль. Рекомендовані види роботи. Виразне читання вголос художніх, науково-популярних текстів (уривків) різних жанрів (оповідання, статті, казки, байки та ін.). Читання та обговорення текстів, що належать до різних стилів. Обов’язкові види роботи. Ділові папери. Оголошення для розміщення на шкільному веб-сайті (на шкільній дошці оголошень) про очікувану подію (екскурсію учнів до музею, відвідання театру, організацію поїздки до Канівського музею Тараса Шевченка на території Шевченківського національного заповідника та ін.).	1                         1
Учень (учениця): Знаннєва складова знає та розуміє значення основних термінів розділу; пояснює лексичне значення слова; пояснює поділ слів на власне українські й запозичені; розуміє й пояснює причини вилучення з активного вжитку певних слів (історизмів, архаїзмів) та появи того чи іншого неологізму; пояснює відмінність між словами загальновживаними та стилістично забарвленими, доцільно їх використовує; обґрунтовує вживання в наукових і художніх текстах застарілих  і діалектних слів; пояснює відмінність між термінами та професійними словами; знає правила написання іншомовних слів. Діяльнісна складова розрізняє слова за походженням (власне українські та запозичені); користується словниками: тлумачним та  іншомовних слів; записує правильно іншомовні слова; замінює за можливості іншомовне слово українським відповідником; розрізняє активну й пасивну лексику; розпізнає серед застарілих слів архаїзми та історизми; розрізняє слова загальновживані та стилістично забарвлені; доречно вживає вивчені пласти лексики у власному мовленні; визначає їхню роль у текстах різних стилів; редагує речення й тексти, у яких допущено лексичні помилки. Ціннісна складова сприймає вживання просторічних слів (росіянізмів, вульгаризмів, перекручених слів) за вияв низького рівня мовленнєвої культури; критично ставиться до надмірного вживання іншомовних слів у мовленні, надає перевагу українським словам; шанує родину, співвідносить себе з нею, цікавиться життям і професійною діяльністю батьків; замислюється про майбутнє, прагне успішно діяти в технологічному швидкозмінному середовищі (НЛ-4).	8 +1 год на повтор.	Лексикологія Групи слів за походженням: власне українські й запозичені (іншомовного походження) слова. Тлумачний словник української мови. Словник іншомовних слів. Лексична помилка (тавтологія, калькування, вживання слів у невластивих значеннях тощо) та умовне позначення її (практично). Написання слів, що увійшли в українську мову з інших мов (слова іншомовного походження): букви и, і; правопис знака м’якшення й апострофа; подвоєння букв у загальних і власних назвах іншомовного походження. Активна й пасивна лексика української мови: застарілі слова (архаїзми й історизми), неологізми. Групи слів за вживанням: загальновживані й стилістично забарвлені слова, діалектні, професійні слова й терміни, просторічні слова. Пароніми (практично).	Рекомендовані види роботи. Добирання українських відповідників до вжитих у реченнях (текстах) іншомовних слів. Докладний усний переказ тексту із завданням: заміною іншомовних слів українськими відповідниками. Переказування тексту легенди (казки) зі збереженням використаних у ньому архаїзмів та історизмів. Обґрунтування доцільності вживання таких слів у творах певних жанрів. Колективне укладання словничка популярних у шкільному житті неологізмів. Створення висловлення-роздуму «Професія моїх батьків» («Ким я мрію стати») з використанням професійних слів, неологізмів. Редагування речень і текстів, у яких допущено лексичні помилки.
Учень (учениця): Знаннєва складова знає, що вивчає фразеологія; наводить приклади фразеологізмів; розуміє та пояснює значення фразеологізмів. Діяльнісна складова визначає фразеологізми в реченнях і текстах; використовує доречно фразеологізми в мовленні; добирає фразеологічні синоніми та антоніми; користується фразеологічним словником та фразеологічними довідниками; визначає синтаксичну роль фразеологізмів у реченнях; редагує речення й тексти, у яких фразеологізми вжито неправильно. Ціннісна складова усвідомлює роль фразеологізмів у мовленні; робить висновки про виявлену у фразеологізмах спостережливість і мудрість народу; оцінює здібності, вміння, риси вдачі людей, уміє схарактеризувати їх відповідними фразеологізмами.	5 +1 год на повтор.	Фразеологія. Фразеологізми. Поняття про фразеологізм, його лексичне значення. Джерела українських фразеологізмів. Прислів’я, приказки, крилаті вирази, афоризми як різновиди фразеологізмів. Фразеологіз­ми в ролі членів речення. Ознайомлення із фразеологічним словником.	Рекомендовані види роботи. Аудіювання текстів художнього та розмовного стилів, які містять фразеологізми, тлумачення значення стійких словосполучень. Пояснення значення прислів’їв, приказок, крилатих висловів. Тлумачення зі словником та використання в реченнях багатозначних фразеологізмів (наприклад: колоти очі; розправляти крила; роззявляти рота), синонімічних (наприклад: загнати в тісний кут — загнати на слизьке), антонімічних (наприклад: хоч греблю гати — як кіт наплакав). Колективне укладання словничка фразеологізмів на позначення певних якостей (наприклад: золоті уста — красномовність; гострий на язик — дотепність) або рис характеру особистості (лицар без страху і догани, держить хвіст бубликом, підшитий лисом і т. ін.). Редагування речень і текстів, у яких неправильно вжито фразеологізми.
Учень (учениця): Знаннєва складова знає та пояснює зміст поняття текст; називає основні ознаки тексту; знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами; знає та пояснює будову елементарного роздуму. Діяльнісна складова застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему; створює елементарний роздум; доречно поєднує різні типи мовлення, створюючи висловлення типу розповіді з елементами роздуму; добирає й систематизує для самостійних висловлень (творів) матеріал на основі різних інформаційних джерел (зокрема й ресурсів Інтернету); складає складний план прослуханого або прочитаного тексту та простий план власного висловлення; складає текст твору-роздуму на основі власних спостережень і вражень за простим планом. Ціннісна складова виявляє об’єктивність, толерантність і тактовність в оцінці вчинків  людей; може співвіднести вчинок людини з принципами справедливості, порядності, сміливості, громадянської відповідальності (НЛ-2); помічає й виправляє недоліки  у своєму й чужому мовленні.			Теоретичний матеріал. Повторення вивченого про текст, його основні ознаки, особливості будови тексту, використання мовних засобів зв’язку між його частинами. Основні джерела матеріалу для твору (практично). Складний план прослуханого або прочитаного тексту; простий план власного висловлення. Будова елементарного роздуму. Обов’язкові види роботи. Докладний усний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами роздуму. Письмовий твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі (орієнтовні теми: «Чому я пишаюся своїм товаришем», «Який вчинок можна вважати героїчним», «У яких вчинках виявляється людська шляхетність») з використанням фразеологізмів. Аналіз письмового твору.	2 _______ 1 2
Учень (учениця): Знаннєва складова знає основні способи словотвору; пояснює чергування приголосних при творенні слів правилами; правильно записує й вимовляє складні й складноскорочені слова, пояснює їх правопис правилами. Діяльнісна складова визначає способи творення слів; самостійно утворює нові слова вивченими способами; дотримується правил чергування приголосних при творенні слів; створює словотвірний ланцюжок, здійснює словотвірний розбір слова; утворює й використовує складноскорочені слова у власному мовленні, правильно узгоджуючи їх із прикметниками й дієсловами; знаходить, пояснює й   виправляє орфографічні помилки на вивчені правила; користується орфографічним словником. Ціннісна складова оцінює позитивно вчинки й поведінку людей, які захищають свою країну, морально й матеріально підтримують інших, допомагають їм у біді (НЛ-2).	9 + 1 год на повтор.	Словотвір. Орфографія Змінювання і творення слів. Твірне слово. Основні способи словотворення: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний (відкидання від твірного слова префіксів, суфіксів і закінчення), складання основ (або слів), абревіатури, перехід слів з однієї частини мови в іншу. Словотвірний ланцюжок. Словотвірний розбір слова. Зміни приголосних при творенні слів: іменників із суфіксом -ин(а) від прикметників на -ський, -цький; буквосполученням -чн- (-шн-). Зміни приголосних при творенні відносних прикметників із суфіксами -ськ-,  -цьк-, -зьк- та іменників із суфіксами  -ств(о), -зтв(о), -цтв(о). Складні слова. Сполучні о, е в складних словах. Творення складноскорочених слів.  Правопис складних слів разом і через дефіс, написання слів з пів-; правопис складноскорочених слів.	Рекомендовані види роботи. Створення оповідання про віртуальну мандрівку Україною з використанням іменників, утворених від поданих прикметників (наприклад: полтавський — Полтавщина; вінницький — Вінниччина та ін.). Створення мультимедійної презентації (міні-сценарію мультфільму) про пригоди сучасних школярів у Запорозькій Січі (середньовічному Києві, казковій країні та ін.) з використанням прикметників із суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк- (наприклад: козацький, запорозький, молодецький та ін.). Створення допису до шкільного веб-сайта про українських меценатів з використанням складних слів (наприклад: добродій, милосердя, життєпис, благодійність).
Учень (учениця): Знаннєва складова знає, що вивчає морфологія; називає самостійні частини мови, наводить приклади їх. Діяльнісна складова визначає самостійні частини мови в реченнях, з’ясовує їх граматичні ознаки (у межах вивченого); розрізняє самостійні та службові частини мови; використовує самостійні частини мови в усних і письмових висловленнях; помічає та виправляє граматичні помилки в реченнях. Ціннісна складова критично оцінює рівень власних знань, виявляє прагнення поліпшувати власне мовлення, правильно використовуючи самостійні частини мови.	1 на повтор.	Морфологія. Орфографія Повторення вивченого про самостійні частини мови в попередніх класах. Загальна характеристика частин мови. Граматична помилка, умовне позначення її (практично).	Рекомендовані види роботи. Читання мовчки художнього тексту розповідного характеру з елементами опису приміщення. Обговорення ролі опису приміщення в художніх і наукових текстах. Колективне складання  плану прочитаного тексту. Визначення в пунктах плану самостійних і службових частин мови. Колективне складання (заповнення) таблиці «Частини мови». Самостійне складання простого плану власного висловлення «Що я знаю про частини мови». Обговорення складених планів. Колективне складання «лінгвістичної» казки (орієнтовна назва: «Чому частини мови посварились і як вони помирилися»).
Учень (учениця): Знаннєва складова знає морфологічні ознаки іменника;  розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини; знає й пояснює написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників. Діяльнісна складова знаходить іменники в реченні; визначає належність іменника до певного роду, відмінкову  форму та число іменників; класифікує іменники за родами, відмінами, групами; порівнює відмінкові закінчення іменників різних відмін і груп; визначає синтаксичну роль іменників у реченні, доречно використовує в мовленні іменники всіх числових та відмінкових форм; виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини; визначає в іменниках вивчені орфограми; помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами; користується орфографічним словником. Ціннісна складова усвідомлює роль іменників у досягненні точності, інформативності й виразності мовлення; критично оцінює прочитану або прослухану текстову інформацію, звертаючи увагу на роль і значення іменників у мовленні;  відчуває себе частиною свого роду, пишається цим; додержує етикетних норм і правил спілкування при побудові діалогічних та монологічних текстів; критично ставиться до власної мовленнєвої діяльності, виявляє готовність до вдосконалення її.	20	Іменник. Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники загальні й власні, конкретні та абстрактні (повторення й поглиблення). Велика буква та лапки у власних назвах Збірні іменники. Рід іменників (повторення). Іменники спільного роду. Число іменників (повторення). Іменники, що мають форми тільки однини або тільки множини. Відмінки іменників. Кличний відмінок. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни й групи. Відмінювання іменників І відміни. Відмінювання іменників ІІ відміни. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в родовому відмінку. Букви -а (-я), -у (-ю) в закінченнях іменників чоловічого роду другої відміни. Відмінювання іменників ІІІ – IV відмін. Незмінювані іменники. Рід незмінюваних іменників. Відмінювання іменників, що мають форму лише множини. Особливості написання іменників у кличному відмінку. Написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, Не з іменниками. Букви е, и, і в суфіксах -ечок, -ечк, -ичок, -ичк, -інн(я), -ення(я), -н(я), -инн(я), -ив(о), -ев(о). Правопис складних іменників (повторення й поглиблення).	Рекомендовані види роботи. Складання інформаційного допису до шкільної газети або шкільного веб-сайта про подію з життя класу з використанням іменників — власних назв (імен і прізвищ однокласників, географічних назв і т. ін.). Складання власного родоводу з додержанням правил написання чоловічих та жіночих імен по батькові.  Теоретичний матеріал. Будова опису приміщення. Обов’язкові види роботи. Письмовий вибірковий переказ художнього тексту, що містить опис приміщення. Визначення ролі іменників в описі приміщення.  Рекомендовані види роботи. Складання інструкції «Як опанувати мобільний телефон найновішої моделі» з використанням іменників конкретних (наприклад: корпус, екран, клавіатура) та абстрактних  (наприклад:  допомога, підказка, старання, успіх). Складання та розігрування жартівливого діалогу «З ким варто й не варто дружити» з використанням іменників спільного роду (наприклад: задавака, базіка, вереда, білоручка) та іменниками, що можуть означати осіб  чоловічого або середнього роду (ледащо, забудько, базікало). Складання й розігрування діалогу — телефонної розмови, зміст якої — виклик таксі, з використанням незмінюваних іменників (наприклад: таксі, метро, ательє). Складання листа до близької людини про враження від екскурсії до зоопарку з використанням незмінюваних іменників (наприклад: гризлі, поні, какаду, ему та ін.). Редагування речень (текстів), що містять абревіатури, з акцентуванням уваги на визначенні роду абревіатур та узгодженні їх з іншими словами в реченні (ЗНО, ІКТ та ін.) Обов’язкові види роботи. Усний твір-опис приміщення на основі особистих вражень або за картиною в художньому стилі.	1 _______ 2 _______ 1
Учень (учениця) Знаннєва складова знає морфологічні ознаки прикметника,  його синтаксичну роль;  розуміє роль прикметників у досягненні точності й виразності мовлення; пояснює написання прикметників відповідними правилами; знає та пояснює особливості будови опису природи. Діяльнісна складова знаходить прикметники в реченні; визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль прикметника в реченні; відмінює прикметники твердої й м’якої груп; утворює правильно форми вищого й найвищого ступенів порівняння якісних прикметників; утворює якісні, відносні й присвійні прикметники від інших частин мови за допомогою відомих способів словотвору, складає з ними речення; правильно записує  прикметники з вивченими орфограмами; помічає та виправляє помилки у вживанні прикметників; доречно вживає прикметники у власному мовленні, зокрема в описах природи;  переказує (усно й письмово) тексти з елементами опису природи, доцільно використовуючи прикметники; визначає в реченнях прикметників, що перейшли в іменники, використовує такі слова у мовленні; складає діалоги відповідно до запропонованої ситуації, пов’язаної з особистими враженнями, використовуючи виражальні можливості прикметника; виявляє здатність розуміти твори мистецтва; інтерпретує ідеї, досвід та почуття, виражені митцями в творах різних жанрів, зокрема в пейзажному живописі. Ціннісна складова усвідомлює роль навколишнього середовища для життя й здоров’я людини, виявляє здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя (НЛ-1); цінує гармонійну єдність людини з природою, усвідомлює необхідність дбайливого ставлення, збереження й відновлення природного середовища (НЛ-1);    одержує естетичну насолоду від  пізнання культури, зокрема творів пейзажного живопису; висловлює власні думки й оцінки, спричинені творами  мистецтва.	16	Прикметник: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Групи прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні. Перехід прикметників з однієї групи в іншу. Ступені порівняння якісних прикметників, творення їх. Відмінювання прикметників. Прикметники твердої й м’якої груп. Перехід прикметників в іменники. Творення прикметників (практично). Написання прикметників із суфіксами: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк-. Букви е, о, и в прикметникових суфіксах -ев-(-єв-), -ов-(-йов-, -ьов-), -ин-,-ін-, -ичн-. Написання не з прикметниками. Написання -н- і -нн- у прикметниках. Написання складних прикметників разом і через дефіс. Написання прізвищ прикметникової форми.	Рекомендовані види роботи. Читання мовчки прозових і поетичних текстів, що містять описи природи, визначення в них прикметників, з’ясування їхньої ролі в описах. Порівняльний опис двох рослин (квітів, дерев) за ілюстрацією з використанням прикметників-синонімів, прикметників-антонімів та якісних прикметників вищого та найвищого ступенів порівняння (усно). Теоретичний матеріал Особливості будови опису природи. Сполучення в одному тексті різних типів мовлення (розповіді й опису). Обов’язкові види роботи. Докладний усний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами опису природи. Докладний письмовий переказ тексту, що містить опис природи. Аналіз письмового переказу. Рекомендовані види роботи. Складання характеристики знайомої або відомої людини з використанням прикметників у різних відмінкових формах. Складання й розігрування діалогів на тему шкільного життя з використанням прикметників, що перейшли в іменники (наприклад: черговий, учительська, майбутнє, учений, військовий,  знайомий, похідна, земноводні). Сприймання й відтворення зразків усної народної творчості для дітей (лічилок, забавлянок, колискових тощо) з прикметниками, що мають суфікси пестливості. Створення мікротексту з висловленням захоплення, схвалення вчинку знайомої людини (знаменної події), з використанням прикметників типу несказанний, незрівнянний, неоціненний. Обов’язкові види роботи. Письмовий твір-опис природи в художньому стилі на основі особистих вражень або за картиною на матеріалі відомих полотен українських пейзажистів А. Куїнджі, С. Васильківського, І. Айвазовського та ін. Аналіз письмового твору.	1 _______ 1 2 2
Учень (учениця): Знаннєва складова знає й розуміє загальне значення числівника; функції та роль його в мовленні; пояснює вживання числівників на позначення дат і часу. Діяльнісна складова визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль числівників у реченні; знаходить числівники в реченнях і тексті, розрізняє числівники й прислівники. утворює й використовує  правильно відмінникові форми числівників; поєднує правильно числівники з іменниками; пояснює відмінювання та правопис числівників правилами; помічає й виправляє помилки в написанні числівників; складає речення, висловлення з використанням прислів’їв, крилатих висловів, до складу яких входять числівники; створює діалоги з використанням  дат і точного позначення часу; планує свій час із використанням числівників; складає усні й письмові висловлення різних стилів на певну тему, свідомо використовуючи виражальні можливості числівників. Ціннісна складова усвідомлює роль числівників у досягненні точності й виразності мовлення; робить висновки про необхідність застосування математичних знань у реальному житті, уміння працювати із числовою інформацією, доцільно й правильно вживаючи числівники; цікавиться фінансовими витратами родини, бере посильну участь у визначенні потреб і з’ясуванні витрат (НЛ-4); прагне вчитися ощадливості, раціонального використання коштів, планування витрат (НЛ-4).	11	Числівник: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробові, збірні) і порядкові. Числівники прості, складні й складені. Відмінювання числівників. Буква ь на кінці числівників і перед закінченням у непрямих відмінках. Роздільне написання складених числівників. Написання разом порядкових числівників з -тисячний. Узгодження числівників з іменниками. Правильне вживання числівників на позначення дат і часу.	Рекомендовані види роботи. Читання вголос розкладу шкільних дзвінків, орієнтовного розпорядку дня школяра (розкладу руху транспорту тощо) з використанням числівників, обговорення їхньої ролі та значення в мовленні. Створення інформаційного допису типу оголошення про певну подію з використанням числівників на позначення дат і часу для розміщення в соцмережі. Складання роздуму про доцільне використання вільного часу з використанням числівників (орієнтовні теми: «Вільний час — можливість для розвитку здібностей», «Гайнування часу — найбільше марнотратство»). Створення мультимедійної презентації «Школа майбутнього» з елементами опису приміщення та використанням числівників для позначення кількості поверхів, класів, технічних засобів і т. ін. Складання й розігрування діалогу між учнями, яким доручено придбати для класу певну кількість квитків на виставу (зошитів, олівців, кулькових ручок) з використанням числівників у формах непрямих відмінків на позначення кількості та цін. Складання списку потрібних для родини на тиждень продуктів із зазначенням кількості та цін з додержанням правил узгодження числівників з іменниками.
Учень (учениця): Знаннєва складова знає й розуміє значення займенника; функції й роль його в мовленні; знає морфологічні ознаки займенників, синтаксичну роль їх. Діяльнісна складова знаходить займенники в тексті; відрізняє займенники від інших частин мови; визначає морфологічні ознаки й синтаксичну роль займенників у реченні; правильно визначає розряд займенників його, її, їх; утворює неозначені й заперечні займенники; відмінює правильно займенники різних розрядів; пояснює правопис займенників правилами; помічає й виправляє помилки в написанні та вживанні займенників; використовує займенники для зв’язку речень у тексті; правильно поєднує займенники з прийменниками; створює монологічні й діалогічні роздуми про вчинки людей з використанням виражальних можливостей займенника для  розкриття задуму висловлення; аналізує причини відмінностей у поглядах різних людей. Ціннісна складова усвідомлює значення, морфологічні ознаки й синтаксичну роль займенника; усвідомлює цінність людини, поважає людську гідність; виявляє повагу до осіб, які гідно реалізовують громадянські права та обов’язки (НЛ-2); виявляє почуття громадянської гідності; поважає закони, правові норми, шанує державні символи і цінності (НЛ-2); усвідомлює необхідність конструктивної участі у громадському житті (НЛ-2); порівнює свої погляди з поглядами й оцінками інших осіб; виявляє здатність логічно обґрунтовувати власну позицію, аргументувати думки й оцінки; прагне дотримуватися здорового способу життя (НЛ-3).	10	Займенник: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні; питальні й відносні; заперечні; означальні й неозначені (ознайомлення). Відмінювання займенників усіх розрядів. Приставний н у формах особових і вказівних займенників. Написання разом і через дефіс неозначених займенників. Правопис заперечних займенників. Написання займенників із прийменниками окремо.	Рекомендовані види роботи. Аудіювання тексту, що містить займенники. Обговорення ролі та значення в ньому займенників. Читання мовчки правил реагування на дописи в соцмережі, смс-повідомлення та телефонні звернення від незнайомих і потенційно небезпечних осіб, визначення в такому тексті займенників, з’ясування їхньої ролі в мовленні. Складання письмових мікро-висловлень (реплік), які містять відмову від пропозиції, що загрожує життю або здоров’ю людини, з використанням заперечних займенників. Складання листівки на паперових або електронних носіях із запрошенням на урочисту подію (день відкриття школи, ювілей першої вчительки) з використанням займенників, що належать до різних розрядів. Складання діалогів-розпитувань у сімейному колі на побутові теми (наприклад: «Як минув день», «Чого ми сьогодні навчились», «Як уберегтися від захворювань») з використанням питальних і  відносних  займенників. Обов’язкові види роботи. Письмовий твір розповідного характеру з елементами роздуму в художньому стилі (орієнтовні теми: «Що я роблю для здійснення своєї мрії», «У чому полягає гідність людини», «Що важливіше – наполегливість чи скромність»)  з використанням займенників, що належать до різних розрядів.   Аналіз письмового твору. Есе світоглядного змісту (орієнтовні теми: «Кого можна назвати патріотом рідної землі», «У чому полягає життєвий успіх»)	3
Учень (учениця): Знаннєва складова знає основні орфограми у вивчених частинах мови; знаходить у тексті й характеризує за граматичними ознаками вивчені частини мови; правильно використовує їх у власному мовленні; Діяльнісна складова знаходить лексичні й граматичні помилки в тексті, виправляє їх; складає усні й письмові висловлення, доречно використовуючи вивчені мовні засоби, обґрунтовує вибір їх. Ціннісна складова критично ставиться до власного мовлення, виявляє готовність до його вдосконалення.	4	Повторення в кінці року. Лексикологія. Фразеологія. Словотвір та орфографія. Морфологія й орфографія.	Рекомендовані види роботи Тлумачення лексичного значення вжитих у реченнях (текстах) слів і фразеологізмів. Редагування речень (текстів), у яких допущено лексичні та граматичні помилки. Написання речень і текстів з поясненням написання слів та вживання розділових знаків.

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу			Орієнтовні вимоги до рівня соціокультурної компетентності учнів
Cфери відношень	Тематика текстів	Теми висловлювань учнів
Я і українська мова й література. Я і Батьківщина, (її природа, історія) Я і національна культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин, українська пісня). Я і мистецтво (традиційне й професійне). Я і ти (члени родини, друзі, товариші). Я і ми (родина, класний колектив,  народ, людство) Я як особистість	Українська мова — основа національної ідентичності.   Етнографічне районування України. Рослинний і тваринний світ рідного краю. Особливості природного ландшафту України. Сім природних чудес України. Гармонія людини й природи.   Родинно-побутова культура українців. Народна пісня — душа народу. Колискова. Обрядові пісні.  Історія кобзарства в Україні. Кобзарі й лірники. Гумористична й сатирична творчість українського народу. Національне традиційне вбрання українців. Символіка народного костюма. Українська народна архітектура.   Художньо-культурна цінність декоративно-прикладного мистецтва. Плетіння, вишивка, ткацтво, килимарство, кераміка, мереживо тощо.   Моя родина, родовід. Родинні цінності, свята й традиції. Мати — берегиня роду. Життя за нормами народної моралі. Етика спілкування. Слово як духовна святиня. Домашні обов’язки. Дружба й товаришування.   Світ моїх захоплень.	«Барви українського слова», «Чистіша від сльози вона хай буде». «Барвінковий край», «Рідні краєвиди», «Велична премудра природа». «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине» (Т. Шевченко), «Мамина пісня», «Ой весна, весна, днем красна»,  «Про що розповідає старенька хата». «Одягни вишиванку», «Мережила скатертину». «Ой, роде наш красний», «Із замуленого джерела води не нап’єшся». «Люди, з яких я беру приклад», «Любить людей мене навчила мати…» (В.Симоненко).     «Пізнай самого себе», «Не одяг прикрашає людину, а добрі справи».	Учень (учениця): сприймає, аналізує, оцінює прочитані чи почуті відомості та добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної комунікативної мети; використовує українську мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до Батьківщини, української природи, почуття гордості за свою країну, поваги до її історії, культури й історичних пам’яток, сімейних цінностей, визнання цінності здоров’я свого й інших, оптимізм у сприйманні світу; усвідомлює необхідність бути готовим і здатним дотримуватися морально-етичних норм стосовно дорослих і ровесників у школі, позашкільному житті, дома, суспільно корисній діяльності.

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види загально- навчальних  вмінь	Орієнтовні вимоги до  рівня діяльнісної компетентності  учнів
Організаційно-контрольні	Учень (учениця)  самостійно чи за допомогою вчителя: визначає мотив і мету  власної пізнавальної діяльності; планує діяльність для досягнення мети; здійснює план; оцінює здобутий результат і робить відповідні корективи.
Загальнопізнавальні (інтелектуальні, інформаційні)	Учень (учениця) самостійно чи з необхідною допомогою вчителя: аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності; порівнює, узагальнює їх; виділяє головне з-поміж другорядного; здобуває  інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення; систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію; моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі	Учень (учениця) з певною допомогою вчителя чи самостійно: уявляє словесно описані предмети та явища; переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію; помічає й формулює проблему в процесі навчання; усвідомлює будову предмета вивчення; робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми; добирає аргументи для його доведення (у нескладних випадках).
Естетико-етичні	Учень (учениця) помічає красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності; критично оцінює свої вчинки, узгоджувати їх із загальнолюдськими моральними нормами; виявляє готовність  і здатність творити добро словом і ділом.