Навчальна програма з української мови. 5 клас.

5-й клас

(122 год, 3,5 год на тиждень)

(10 год – резерв годин для використання на розсуд учителя.

Контрольні роботи проводяться за рахунок годин, указаних у таблиці)

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів	К-сть годин	Зміст навчального матеріалу		К-сть годин
		Мовна змістова лінія 88 год	Мовленнєва змістова лінія 24 год
Учень (учениця): Знаннєва складова розуміє значення й роль мови в житті людини й суспільства; пояснює функції мови: комунікативну, мислетворчу, пізнавальну, об’єднувальну; знає і пояснює зміст 10-ї статті Конституції України; знає і розуміє значення української мови як державної в житті Української держави та її громадян. Діяльнісна складова порівнює мовні і немовні засоби спілкування, які люди використовують у повсякден ному житті; визначає мову як основний засіб спілкування, формування думки й пізнання. Ціннісна складова усвідомлює права та мовні обов’язки учня як громадянина своєї держави; обґрунтовує необхідність вільного володіння державною мовою; робить висновки щодо того, як мають  ставитися до державної мови громадяни України, для яких державна мова не є рідною.	1	Вступ. Значення мови в житті людини й суспільства. Українська мова — державна мова України.	Рекомендовані види роботи. Відповіді на питання за змістом прослуханих висловлень. Розкриття значення прослуханих та прочитаних прислів’їв, афоризмів, влучних висловів про роль мови в житті людини і суспільства та значення державної мови для громадян України (усно). Записування речень, висловлень.
Учень (учениця): Знаннєва складова знає і пояснює зміст понять мовлення, види мовленнєвої діяльності, спілкування усне й писемне, монолог, діалог, адресат мовлення; знає типи мовлення (розповідь, опис, роздум, оцінка (предмета, явища), наводить приклади відповідних висловлень; знає вимоги до мовлення, основні правила спілкування, найпоширеніші етикетні формули. Діяльнісна складова володіє всіма видами і типами мовленнєвої діяльності; сприймає й опрацьовує інформацію, подану в різних формах (текстовій і графічних: схеми, таблиці та ін.); розрізняє типи мовлення (розповідь, опис, роздум); визначає належність тексту (фрагменту) до певного типу мовлення; визначає мету спілкування, адресата мовлення; розрізняє офіційну й неофіційну ситуацію мовлення; застосовує на практиці основні правила спілкування. Ціннісна складова усвідомлює потреби в спілкуванні, знанні правил спілкування та вмінні дотримуватися їх; усвідомлює потребу уважного й поважливого ставлення до співрозмовника; аналізує й здійснює внутрішній самоконтроль за дотриманням правил спілкування; розпізнає маніпулятивне спілкування й оцінює його як  небезпечне й небажане; прогнозує можливі наслідки маніпулятивного впливу; обґрунтовує  необхідність протистояння маніпулятивним впливам.			Теоретичний матеріал. Загальне уявлення про мовлення як діяльність; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), їх особливості. Різновиди мовленнєвого спілкування: усне й писемне, монологічне й діалогічне. Мета спілкування й адресат мовлення; основні правила спілкування: ввічливість, привітність, доброзичливість, уважність до співрозмовника, стриманість, тактовність (практично). Обов’язкові види роботи. Складання й розігрування діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної з життєвим досвідом учнів (діалог етикетного характеру з використанням етикетних формул). Рекомендовані види роботи. Читання мовчки та вголос. Відповіді на запитання за змістом прочитаного. Складання висловлення за  ілюстрацією (або коміксом). Продовження висловлення за поданим початком. Складання розповіді на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів (орієнтовні теми: «Де і як я провів(ла) літні канікули», «Чим запам’яталося мені літо»). Колективне складання словничка найпоширеніших етикетних формул (привітання, прощання, вибачення, висловлення вдячності та ін.). Складання й розігрування діалогів (телефонних розмов), що передбачають уникання небажаного й небезпечного спілкування, протистояння маніпулятивним впливам.	2 _______ 1
Учень (учениця): Знаннєва складова знає і пояснює поняття слово, речення, текст; розуміє й пояснює відмінності між словом і реченням, реченням і текстом; знає вивчені правила написання слів, вимови їх, творення граматичних форм, конструю- вання речень, творення текстів; пояснює лексичне значення слів; наводить приклади слів – різних частин мови. Діяльнісна складова визначає й формулює тему й основну думку прочитаного та прослуханого тексту, добирає до нього заголовок; складає простий план тексту; складає текст, висловлення, речення певного змісту; визначає належність слова до певної частини мови; помічає й виправляє орфографічні та пунктуаційні помилки (у межах вивченого). Ціннісна складова усвідомлює красу, багатство виражальних засобів української мови; обґрунтовує необхідність знання української мови та вміння  висловлюватися чітко, точно, грамотно.	2	Повторення вивченого в початкових класах. Текст. Речення. Слово. Усні й письмові висловлення, текст. Зміст, заголовок тексту. План тексту. Поділ зв’язного висловлення (тексту) на речення. Інтонація речень, різних за метою висловлення. Розділові знаки в кінці речення. Слово як компонент речення. Лексичне значення слова. Слово як частина мови. Добір слів для доповнення речення. Складання речень певного змісту.	Рекомендовані види роботи. Добір заголовка тексту. Колективне складання простого плану прослуханого або прочитаного тексту. Складання висловлення (тексту) за змістом прислів’я. Складання тексту-розповіді про свою школу (клас) із використанням запропонованих (самостійно дібраних) прислів’їв. Доповнення речення самостійно дібраними словами. Складання речень за опорними словами.
Учень (учениця): Знаннєва складова знає  визначення тексту, називає основні ознаки його; розуміє відмінності тексту від висловлення; пояснює особливості будови тексту; знає особливості будови опису предмета  (тварини). Діяльнісна складова визначає тему та основну думку готового тексту; складає план тексту (простий); визначає ключові слова в тексті; аналізує будову тексту, виділяє зачин, основну частину та кінцівку; розрізняє тексти (уривки) за належністю до певного типу мовлення; складає текст, додержуючи змістової та композиційної  єдності; здійснює вибірковий переказ тексту визначеного типу мовлення за колективно складеним планом. Ціннісна складова оцінює  та обговорює зміст тексту; висловлює судження щодо порушених у тексті  питань; обговорює відповідність тексту переказу необхідним вимогам (у межах вивченого).			Теоретичний матеріал. Текст. Змістова й композиційна єдність, зв’язність тексту. Тема, основна думка тексту, мікротема. Простий план тексту. Будова тексту (зачин, основна частина, кінцівка); абзац. Ключові слова в тексті. Усна й письмова форми тексту (висловлення). Типи мовлення: розповідь, опис, роздум, оцінка предмета (явища). Особливості будови опису предмета (тварини). Обов’язкові види роботи. Усний вибірковий переказ художнього тексту, що містить опис предмета, за колективно складеним планом.	2 _______ 1
Учень (учениця): Знаннєва складова знає, що вивчає лексикологія; розуміє й витлумачує лексичне значення слів; зокрема синонімів та антонімів; наводить приклади слів, що належать до різних за значенням груп: синонімів, антонімів, омонімів; пояснює лексичні значення багатозначних слів, омонімів і паронімів з урахуванням  контексту. Діяльнісна складова розрізняє пряме й переносне значення багатозначних слів, правильно використовує такі слова в мовленні; визначає  в реченнях (текстах) і самостійно добирає синоніми, антоніми, використовує доцільно й правильно синоніми, антоніми в усному й писемному мовленні; користується тлумачним словником; а також словниками синонімів, антонімів,  омонімів і паронімів; використовує синоніми як засіб зв’язку речень у тексті та для уникнення невиправданих повторів слів; помічає та виправляє лексичні помилки у своєму мовленні. Ціннісна складова усвідомлює багатство виражальних засобів української мови, зокрема багатство її лексичного складу; оцінює  роль у мовленні слів, ужитих у переносному значенні, синонімів та анонімів; критично ставиться до власного мовлення, усвідомлює необхідність  використання мовних словників; усвідомлює й обговорює шляхи вдосконалення власного мовлення, зокрема збагачення словникового запасу; робить висновки щодо необхідності дотримання здорового способу життя, занять фізкультурою (спортом) (ЗБ); прагне успішно діяти в технологічному швидкозмінному середовищі (НЛ-4).	8 +1 на повтор.	Лексикологія. Лексичне значення слова. Однозначні й багатозначні слова (повторення). Використання  багатозначних слів у прямому й переносному значеннях (повторення).  Лексична помилка та умовне позначення її (практично). Тлумачний словник. Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми (повторення й поглиблення). Пароніми. Ознайомлення зі словниками антонімів, синонімів, омонімів, паронімів.	Рекомендовані види роботи. Аудіювання й читання тексту, у якому використано слова, вжиті в переносному значенні. Складання й розігрування діалогу-розпитування про корисність різних видів спорту (правила користування шкільною бібліотекою, правила користування мобільним телефоном та ін.) з використанням запропонованих (або самостійно дібраних) синонімів, антонімів. Складання й розігрування діалогу етикетного характеру з використанням  синонімічних етикетних формул вітання, прохання, вдячності (у музеї, бібліотеці, магазині, спортзалі та ін.) з урахуванням віку та статусу співрозмовника. Робота з деформованим текстом (заміна повторюваних слів синонімами, використання синонімів як засобу зв’язку речень у тексті). Складання усного опису предмета (квітки, куща калини, осіннього листя і т. ін.) за картиною.  __________________________ Обов’язкові види роботи. Докладний усний переказ розповідного тексту художнього стилю з елементами опису тварини, що містить синоніми та антоніми (за колективно складеним простим планом). Докладний письмовий переказ тексту розповідного характеру з елементами опису предмета (тварини), що містить синоніми та антоніми (за колективно складеним планом). Аналіз письмового переказу.	3
Учень (учениця): Знаннєва складова знає значущі частини слова; наводить приклади різних форм слова та спільнокореневих слів; пояснює правопис значущих частин слова правилами (у межах вивченого). Діяльнісна складова виділяє у слові значущі частини; розрізняє форми слова та спільнокореневі слова, змінні й незмінні слова; складає речення й мікротексти зі словами, що мають суфікси та префікси, які надають їм емоційного забарвлення й виразності; використовує доцільно слова, що містять антонімічні суфікси та префікси. записує правильно слова з вивче- ними орфограмами в значущих частинах , обґрунтовує написання їх правилами; знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила; використовує спільнокореневі слова як засіб зв’язку речень у тексті. Ціннісна складова усвідомлює багатство виражальних засобів української мови; робить висновки щодо важливості удосконалення власного мовлення, зокрема збагачення словникового запасу словами різної будови.	9 +1 на повтор.	Будова слова. Орфографія. Основа слова (корінь, суфікс, префікс) і закінчення — значущі частини слова (повторення й поглиблення відомостей). Спільнокореневі слова й форми слова. Незмінні й змінні слова. Правопис значущих частин слова (повторення). Написання префіксів пре-, при-, прі-.	Рекомендовані види роботи. Редагування речень, що містять спільнокореневі слова й форми одного слова. Визначення в реченнях (текстах) і добір слів, що містять антонімічні суфікси та префікси. Аудіювання текстів фольклорних творів (колискових пісень, забавлянок, утішок), що містять слова із суфіксами, які надають слову значень  зменшуваності й пестливості.  Створення казки, текст якої містить слова, що надають слову значення збільшеності та згрубілості. Конструювання речень-компліментів (для привітання з днем народження, святом) з використанням слів із префіксом пре-. Складання опису тварини для Вікіпедії та опису тварини як героя оповідання (усно). Порівняння складених висловлень. Створення розповіді про відвідування зоопарку з використанням незмінних слів (назв тварин). Обов’язкові види роботи. Письмовий твір-опис предмета (тварини) з використанням слів із суфіксами та префіксами, що надають тексту емоційного забарвлення й виразності (у художньому стилі). Аналіз письмового твору-опису предмета (тварини).	2
Учень (учениця): Знаннєва складова знає,  що вивчає фонетика, графіка, орфоепія, орфографія; знає українську абетку; розуміє та пояснює співвідношення між звуками й буквами; знає засоби милозвучності української мови; знає правила переносу слів із рядка в рядок; записує правильно слова  з вивченими орфограмами; обґрунтовує написання  слів відповідними орфографічними правилами; знає й пояснює особливості будови розповіді та елементарного роздуму. Діяльнісна складова розрізняє у словах тверді й  м’які, дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні звуки; пояснює звукове значення букв я, ю, є, ї та щ; поділяє слова на склади, правильно переносить з рядка в рядок; вимовляє звуки  в словах відповідно до правил орфоепії; використовує логічний наголос для виділення слів зі смисловим навантаженням; дотримується чергувань голосних і приголосних звуків; користується орфографічним словником і словником наголосів; помічає й виправляє орфоепічні й орфографічні помилки, керуючись вивченими правилами; розпізнає у словах явища уподібнення,  спрощення, чергування звуків. Ціннісна складова усвідомлює красу, естетичну довершеність української  мови, зокрема її милозвучність і мелодійність; виявляє відкритість до пізнання різних культур через мови.	30 +2 на повтор.	Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія. Звуки мови й звуки мовлення. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді й м’які, дзвінкі й глухі (повторення); вимова звуків, що позначаються літерами ґ і г. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт (абетка, азбука). Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї  та щ (повторення). Склад. Наголос. Орфоепічний словник і словник наголосів. Орфоепічна помилка (практично). Вимова  наголошених і ненаголошених голосних. Ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом. Позначення  на письмі ненаголошених голосних [е], [и] та [о] перед складом з наголошеним [у] в коренях слів. Орфографічний словник. Орфограма (практично). Орфографічна помилка (практично), її умовне позначення. Вимова приголосних звуків. Уподібнення приголосних звуків. Вимова і правопис префіксів роз-, без-Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків (практично). Чергування [о] – [а], [е] – [і], [е] – [и]; [о], [е] з [і]; [и] – [і] після [ж], [ч], [ш], [шч] та [г], [к], [х] у коренях слів; [г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш] – [з′], [ц′], [с′]. Основні випадки чергування у – в, і – й, з – із – зі (правила милозвучності). Вимова і правопис префіксів з- (зі-, с-), роз (розі-). Позначення м’якості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я. Основні правила переносу. Правила вживання знака м’якшення (повторення й поглиблення). Правила вживання апострофа.	Рекомендовані види роботи. Виразне читання текстів з дотриманням правил орфоепії. Виявлення й аналіз помилок у наголошуванні слів у своєму мовленні та мовленні інших людей. Складання й розігрування діалогів з використанням  слів, у вимові яких часто трапляються помилки (випадок, черговий,  вимова, запитання, завдання та ін.). Колективне укладання переліку часто вживаних слів, у наголошуванні яких трапляються помилки. Проговорювання скоромовок, виконання артикуляційних вправ. Запис аудіолиста-привітання з дотриманням правил орфоепії. Складання речень і мікротекстів, що містять слова, у вимові яких трапляються помилки. Укладання пам’ятки щодо дотримання найпоширеніших чергувань приголосних звуків. Упорядкування за абеткою імен героїв улюблених мультфільмів. Теоретичний матеріал. Особливості будови розповіді та елементарного роздуму. Обов’язкові види роботи. Докладний усний переказ художнього тексту розповідного характеру з елементами роздуму. Письмовий твір-роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів, у художньому стилі за колективно складеним планом (орієнтовні теми: «Чому людина має бути чемною», «Чому потрібно захищати слабших», «Чому потрібно  вивчати іноземну мову»). Аналіз письмового твору. Есе (розмірковування в довільній формі) про красу й милозвучність української мови.	6
Учень (учениця): Знаннєва складова знає, що вивчає синтаксис і пунктуація; знає та формулює визначення словосполучення та речення; пояснює відмінність між словосполученням і реченням; наводить приклади словосполучень, речень, що належать до різних видів за метою висловлення та емоційним забарвленням; знає головні члени речення; наводить приклади двоскладних й односкладних речень. Діяльнісна складова відрізняє словосполучення від слова й речення; визначає у словосполученні  головне й залежне слова; розпізнає види речень  за метою висловлення,  інтонацією, емоційним забарвленням;  визначає частини складного речення, що мають будову простих; правильно інтонує речення; розставляє  та обґрунтовує розділові знаки в кінці речення; визначає в реченні головні члени; помічає й виправляє пунктуаційні помилки (у межах вивчених правил); критично мислить, аналізує моральні дилеми, виходячи з досвіду власного життя. Ціннісна складова усвідомлює багатство виражальних засобів української мови, зокрема її граматичну досконалість; представляє й аргументує свою позицію в шкільному ЗМІ, додержує таких правил етики, як правдивість, дотримання прав людини; усвідомлює суть понять патріотизм, відповідальність за долю батьківщини (НЛ-2); обґрунтовує необхідність збереження та відновлення природного середовища (НЛ-1).	6 +1 на повтор.	Відомості із синтаксису й пунктуації. Словосполучення. Відмінність словосполучення від слова й речення. Головне й залежне слово в словосполученні.. Речення, його граматична основа (підмет і присудок). Речення з одним головним членом (загальне ознайомлення).  Види речень за метою висловлення; за емоційним забарвленням: окличні й неокличні (повторення). Пунктуаційна помилка та її умовне позначення (практично).	Рекомендовані види роботи. Складання висловлення з використанням опорних словосполучень (наприклад: улюблені книжки, відповіді на запитання, запам’ятаю назавжди).  Створення тексту інформації для шкільного веб-сайта або шкільної газети про цікавий випадок із життя класу з використанням різних за метою висловлення речень. Аудіозапис для шкільної радіогазети повідомлення, що містить окличні й неокличні речення. Обов’язкові види роботи. Письмовий твір-роздум за колективно складеним планом у художньому стилі (орієнтовні теми: «Чому необхідно знати історію свого народу», «Чому потрібно знати звичаї свого народу», «Чого не можна купити за гроші», «Чому потрібно берегти природу»). Аналіз письмового твору.	2
Учень (учениця): Знаннєва складова знає другорядні члени речення; формулює визначення додатка, означення, обставини. Діяльнісна складова розрізняє додатки, означення, обставини, визначає їх у реченні; будує речення, поширюючи їх  додатками, означеннями, обста-винами; складає речення з урахуванням мети й ситуації спілкування; використовує виражальні можливості другорядних членів речення у своєму мовленні. Ціннісна складова усвідомлює багатство виражальних засобів української мови; робить висновки щодо значення будови речення для точності висловлення думки.	5	Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина.	Рекомендовані види роботи. Діалог-розпитування (орієнтовні теми: «Домашня тварина, про яку ти мрієш» (з використанням реплік-речень, що містять означення), «Твоє улюблене заняття» (з використанням реплік-речень, що містять додатки), «Як пройти до музею» (з використанням реплік-речень, які містять обставини).
Учень (учениця): Знаннєва складова пояснює роль однорідних членів речення, звертань, вставних слів (словосполучень, речень) у мовленні; формулює правила вживання розділових знаків у реченнях, ускладнених однорідними членами, звертаннями та вставними словами (словосполученнями). Діяльнісна складова розпізнає однорідні члени речення, узагальнювальні слова при них, звертання, вставні слова в реченні та складні речення; складає речення з однорідними членами, звертаннями,  вставними словами й складні речення та використовує їх у власному мовленні; будує  діалоги на визначені теми й відповідно до запропонованої ситуації, доцільно використовуючи однорідні члени речення, звертання і вставні слова; інтонує правильно речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами й складні речення; розставляє розділові знаки між однорідними членами, при звертаннях і вставних словах, між частинами  складного речення,  обґрунтовує їх уживання  відповідними правилами; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила; складає висловлення  з урахуванням адресата мовлення, використовуючи різні за будовою (прості й складні) речення. Ціннісна складова усвідомлює значення однорідних членів речення, звертань, вставних слів у мовленні; цінує співрозмовника (адресата листа), виявляє до нього увагу та повагу; визнає право кожного мати й вільно висловлювати власну думку; робить висновки щодо необхідності виявляти у спілкуванні делікатність, тактовність, уміти уникати конфліктів та домовлятися; усвідомлює потребу в цінностях, зокрема родинних; усвідомлює наслідки, що можуть бути спричинені непорозумін-нями між рідними людьми, обґрунтовує необхідність їх уникання.	10	Речення з однорідними членами (без сполучників і зі сполучниками а, але, і). Кома між однорідними членами. Узагальнювальне слово в реченні з однорідними членами. Двокрапка й тире при узагальню­вальних словах у реченнях з однорідними членами. Звертання. Непоширені й поширені звертання. Розділові знаки при звертанні (повторення). Ознайомлення з найбільш уживаними вставними словами та сполученнями слів (практично). Виділення вставних слів на письмі комами. Складні речення з безсполучниковим і сполучниковим зв’язком. Кома між частинами складного речення, з’єднаними безсполучниковим і сполучниковим зв’язком.	Рекомендовані види роботи.  Аудіювання уривка з твору сучасної дитячої літератури, що містить однорідні члени речення. Формулювання відповідей на запитання за змістом прослуханого уривка з використанням однорідних членів речення. Складання висловлення «Мої улюблені квіти» («Шкільний сад», «Що ми побачили в лісі») з використанням узагальнювальних слів при однорідних членах речення. Складання тексту вітальної листівки з нагоди Дня матері з використанням звертань. Складання інформації до шкільного веб-сайта про цікавий випадок з життя класу (з використанням вставних слів і словосполучень). Обов’язкові види роботи.  Письмовий докладний переказ тексту розповідного характеру з елементами роздуму, що містить однорідні члени речення. Аналіз письмового переказу. Лист до рідної людини з використанням звертань та вставних слів. Ділові папери. Оформлення конверта (або адреси на поштовій листівці).	5
Учень (учениця): Знаннєва складова пояснює відмінності між прямою та непрямою мовою; наводить приклади речень із прямою мовою; записує правильно речення з прямою мовою в різних щодо слів автора позиціях; записує правильно текст, що містить діалог. Діяльнісна складова розрізняє слова автора й пряму мову в реченні з прямою мовою; правильно інтонує речення з прямою мовою; ставить  розділові знаки при прямій мові й діалозі, обґрунтовує  їх правилами; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила; складає тексти, використовуючи речення з прямою мовою,  діалогом. Ціннісна складова усвідомлює роль прямої мови в реченнях і текстах; цінує досвід старших поколінь, поважає досвід і дослухається порад старших членів родини.	6	Пряма мова. Діалог. Розділові знаки в реченнях із прямою мовою. Тире при діалозі.	Рекомендовані види роботи. Складання розповіді «Мудрі батькові поради» («Улюблені пісні моєї мами», «Чого навчив мене мій тренер») з використанням речень, що містять пряму мову. Інсценування байки, текст якої містить діалог.
Учень (учениця): Знаннєва складова знає групи слів за значенням, будову слова, основні правила вимови та правопису слів, основні відомості із синтаксису та пунктуації. Діяльнісна складова класифікує й систематизує вивчені відомості; узагальнює поняття, закономірності, правила; застосовує здобуті знання, уміння, навички й досвід у нових навчальних та життєвих ситуаціях.	6	Повторення й узагальнення вивченого в кінці року. Лексикологія. Будова слова й орфографія. Фонетика й графіка. Орфоепія й орфографія. Синтаксис і пунктуація.	Рекомендовані види роботи. Тлумачення лексичного значення ужитих у реченнях (текстах) слів, добір синонімів, антонімів. Читання речень (текстів) з дотриманням правил вимови слів та інтонування речень. Написання речень і текстів з поясненням написання слів та вживання розділових знаків.

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу			Орієнтовні вимоги до рівня соціокультурної компетентності учнів
Cфери відношень	Тематика текстів	Теми висловлювань учнів
Я  і українська мова й література. Я і Батьківщина (її природа, історія) Я  і  національна культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин, українська пісня). Я і мистецтво (традиційне й професійне). Я і ти (члени родини, друзі, товариші ). Я і ми (класний колектив,  народ, людство) Я  як особистість	Українська мова — один з найважливіших складників української культури. Дивовижний світ української природи. Єдність із рідною природою в різні пори року. Історичне минуле України на різних етапах розвитку українського народу. Історія мого міста, села — частина історії України. Запорозьке козацтво в українській історії й національній самосвідомості. Герої доби козацтва. Національна державна символіка України. Культурна спадщина України. Коріння української культури. Залишки Трипільської культури. Національні звичаї, традиції, обряди й свята — віковічні духовні засади розвитку народу. Багатство народної символіки. Народне українське мистецтво — вищий вияв творчого генія народу. Народні митці України.   Родинно-побутова культура: структура, функції сім’ї, глибока й всеперемагаюча материнська, батьківська любов до дітей, шанобливе ставлення до бабусі й дідуся, родичів, прив’язаність до отчого дому.    Моя школа, мій клас. Значення колективізму. Український народ. Людська спільнота.   Покликання людини. Творче, самобутнє світобачення кожної особистості, реалізація її творчого потенціалу. Видатні українці.	«Мова — найцінніший скарб, мудра берегиня народу». «Чому треба берегти рідну мову». «Із чого починається Батьківщина». «Чому необхідно знати свою історію». «Не хлібом єдиним живе людина», «Народна пісня — душа народу». «Краса врятує світ», «Моя зустріч із прекрасним». «Ой роде наш красний», «Вірний приятель — то найбільший скарб». «Шкільна родина»,  «Я — українець (українка)». «Ким я б хотів(ла) бути і стати й чому?», «Які риси характеру я хочу в собі виховати?».	Учень (учениця): сприймає, аналізує, оцінює прочитані чи почуті відомості та добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної комунікативної мети, зокрема використовує українську мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до Батьківщини, української природи, почуття гордості за свою країну, поваги до її історії, культури й історичних пам’яток, сімейних цінностей, визнання цінності здоров’я свого й інших, оптимізм у сприйманні світу; усвідомлює необхідність бути готовим і здатним дотримуватися морально-етичних норм стосовно дорослих і ровесників у школі, позашкільному житті, дома, суспільно корисній діяльності.

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види загально-навчальних умінь	Державні вимоги до  рівня загальноосвітньої підготовки  учнів
Організаційно-контрольні	Учень (учениця)  з допомогою вчителя: визначає мету власної пізнавальної діяльності; планує діяльність для досягнення мети; реалізує визначений план; оцінює здобутий  результат.
Загальнопізнавальні (інтелектуальні, інформаційні)	Учень (учениця)  з необхідною допомогою вчителя: аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;  порівнює, узагальнює їх; виділяє головне з-поміж другорядного; здобуває  інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо),  здійснює  бібліографічний пошук,  працює  з текстами  вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;  систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію; моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі	Учень (учениця)  з певною допомогою вчителя: уявляє словесно описані предмети та явища; переносить раніше засвоєні знання та вміння в нову ситуацію; помічає  й формулює проблему в процесі навчання; усвідомлює структуру предмета вивчення; робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми; добирає аргументи для  його доведення (у нескладних випадках).
Естетико-етичні	помічає красу в мовних явищах, явищах природи, мистецтві, вчинках і звершеннях людей; спроможний критично оцінювати власні  вчинки.